Кресафт



Категории Олесь Гончар ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Голову колгоспу Кухаренка повiдомили на польовому току про те, що його кличуть у район. Кухаренко вiдразу похнюпився. У нього навiть вуса висiли аж до землi. Його легкова машина була в ремонтi, то вирiшив узяти кiнну бiдарку для такоï поïздки. Вiд передчуття кари млоïлося чоловiковi в грудях, сумно цокала бiдарка. Дiстався до районного мiстечка, пришпореного пилюкою. Знайомi люди гукали Кухаренка, п'ючи коло чайноï ситро: — Кресафте, сюди! Усiм було дуже чудно, що ця людина носить таке iм'я. Для всiх воно було, наче прiзвисько... Бiля конов'язi стояли конi й гризли акацiю. Отже, понаïжджало багато людей. Але Кресафта викликали поза чергою. Це не вiщувало нiчого доброго. Секретарка подивилася на Кухаренка так, мовби на нього впало невiдворотне лихо. У кабiнетi було дуже багато народу. I всi вони налетiли на Кресафта. Найбiльше ж посiдав Другий, побуряковiв, розбух, нiби з Кухаренком нiколи по — людськи не розмовляв, нiби не приïжджав ловити коропiв. Кресафт упевнено повiдомив, важко зiтхнувши, що видав людям стiльки зерна, скiльки й обiцяли — по пiвтора кiлограми. А як же iнакше людям у вiчi дивитись? I знову на Кухаренка обрушилася злива слiв. Його обiзвали зривником плану, саботажником, а Другий запропонував виключити з партiï. Пiсля останнiх слiв Другого Кухаренко схопився за серце. Нiхто не звернув уваги на цей жест, лише Третiй секретар, жiнка, налила Кресафтовi склянку води. Перший був блiдий, хотiв щось сказати, але не сказав, мабуть, побоювався агресивностi Другого. Прокурор запропонував поставити це питання на голосування. I руки було пiднято. Перший, правда, пiдняв руку якось знехотя. Третiй секретар, жiнка, утрималась вiд голосування. Голова виконкому теж утримався, зазначивши, що на заводi, наприклад, за роботу платять завжди. Але до нього не прислухались. З Кухаренком було покiнчено. Кресафт вийшов iз будинку i зайшов похмурий до чайноï. Приятелi намагалися втiшити його, пiдтримати, але голова думав про своє. Згадував, яку присутностi Другого обiцяв видати зерно. На нього тодi дивились жiночi, чоловiчi, хлоп'ячi довiрливi очi односельцiв. Кресафт не розумiв, перед ким вiн завинив? У чому полягає його злочин? А Мамлiй, голова з Перемоги, промовив: Простодушний ти, жертва своєï совiстi. А совiсть — це така культура, що не кожен ïï культивує в наш час. Дехто забув, що воно й таке, по якому попереднику його й сiють! Кухаренко вийшов iз чайноï надвечiр. Поïхав додому. Чисте небо висiло над ним, а його вуса звисали до самоï дороги, волочилися в пилюцi. Кресафта наздогнала машина. То був Перший, обiзвався до Кухаренка. Але Кресафт уникав погляду Першого. Вiн же так його поважав i любив за молодiсть i чеснiсть! Перший обiцяв забезпечити Кухаренка роботою, дуже багато говорив про його майбутнє, але чулося пiд цим зовсiм iнше. Перший хотiв загладити свою провину. I ось газик Першого помчав назад до райцентру. Кухаренко ïхав далi. Рука його торкалася час вiд часу грудей, бо там сильно пекло. А сухi губи шепотiли: Не в тiм рiч... Не в тiм рiч... Пiзно вночi сторож помiтив бiля току бiдарку, яку привiз кiнь. А в бiдарцi лежало безжиттєве тiло голови колгоспу. I тiльки кiнь, що привiз мертвого господаря, тривожно похропував на високi бурти зерна.

Метки ЛIТЕРАТУРА XX СТОЛIТТЯ, КРЕСАФТ, ОЛЕСЬ ГОНЧАР, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
Кресафт